<< Главная страница

IЗ ЗБIРКИ ОПОВIДАНЬ КРИЛАТИЙ ГОНЕЦЬ РОЗУМНИЙ ШПАК



Категории Юрiй Збанацький ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал У нашого начальника штабу був син Коля. Йому пiшов тринадцятий рiк. Вiн дуже просив, щоб дали йому зброю i зачислили бiйцем в одну з рот. Та вiн був маленький на зрiст, i батько не хотiв передчасно робити з нього партизана-бiйця. Майже кожного дня Коля канючив: — Тат, ну, тат. Я пiду в розвiдники. — Ноги короткi, — вiдповiдав батько. — Ой, короткi! Дивись, он я сьогоднi зайця спiймав... Лукаво поглядаючи на батька, Коля виймав з-за пазухи маленьке зайча. Та батька цим не здивуєш: — Для цього в тебе нiг вистачить. Коля дуже любив тварин i птахiв. Не було дня, щоб вiн не принiс у штабну землянку якогось птаха чи звiринку. В куточку, де спав Коля, жили ïжачок, бiлченя, ляклива курiпка i якось навiть з'явився товстий лiнивий вуж. Вужа, правда, другого дня, прийнявши за гадюку, вбив прикладом гвинтiвки вартовий бiля штабу. Зате в Колi через день з'явилось втiшне чуба те шпаченя. Iнодi батько дорiкав синовi: — Хiба тобi бути бiйцем? Ми тебе призначимо директором партизанського зоопарку. Найпотiшнiшим серед усiх був шпак. До осенi вiн вирiс, став метким i лискучим. Коли всi птахи вiдлiтали у вирiй, Колин шпачок рвався на волю. А як настали холода i випав снiг, вiн заспокоïвся. Цiлий день просиджував шпачок на жердинцi бiля невеликого вiкна. Вiн нiби прислухався до того, що робилось надворi. До штабу весь день заходили командири, бiйцi. Вони чемно стукали в дверi, i я тихо вiдгукувався: — Зайдiть! Одного разу я, мабуть, не почув легенького стуку. Коли стук повторився, я хотiв був вiдповiсти. Та в цей час над головою хтось не то проговорив, не то просвистiв: — Зайдiть. В землянцi бiльше не було нi душi, i я аж здригнувся. Поглянув угору — на жердинцi сидiв шпачок. На цей раз ще голос нiше вiн повторив: — Зайдiть! З цього дня у шпака був свiй обов'язок. Зранку i до темряви вiн сидiв на жердинi i на кожний стук висвистував: — Зайдiть! Коля не мiг нахвалитися своïм шпачком. Вiн всю увагу придiляв птаховi, не забуваючи, правда, i про всiх iнших своïх вихованцiв. Нарештi, весною Коля став бiйцем роти розвiдникiв. Перед тим як iти в розвiдку, вiн змайстрував шпакiвню i приладнав ïï на самому вершечку молодоï берези, що росла бiля штабу. Шпачок вiдразу полюбив своє нове житло i охоче оселився в ньому. Роботи в шпачка було по самi вуха. Кружляючи навколо землянки, вiн ретельно виловлював мух. Разом з тим пильно стежив за кожним, хто пiдходив сюди. Тiльки боєць чи командир легенько стукне в дверi штабу, шпачок вiдразу ж гостинно запрошував: — Зайдiть! Однiєï ночi ми залишили наше партизанське селище. Колi в цей час у штабi не було, i про розумного шпака всi забули. Нам тодi довелося надовго залишити тi мiсця. Згодом за щоденними клопотами забули i про мiсце нашоï зимiвлi i про кмiтливого шпачка. Якось серед лiта повернулись ми в знайомi краï. Проïжджаю чи неподалеку вiд нашого зимового табору, ми з начальником штабу заïхали до колишньоï штабноï землянки. Все дихало тут пусткою. Стежки заросли бур'яном, сумували занедбанi землянки. Ми пiдiйшли до нашого штабу. Дверi були пiдпертi товстою палицею, i я обережно стукнув по нiй ногою. В цей час над головою почулось: — Зайдiть! Ми побачили на березi, бiля почорнiлоï вiд дощiв шпакiвнi, нашого шпачка. Але вiн уже був не один. Тут господарювала моторна шпачиха i виглядали з вiконечка маленькi шпаченята. — Здрастуй, шпачок! — привiтались ми. — Зайдiть! — гостинно вклонився нам єдиний господар давно забутоï землянки.
IЗ ЗБIРКИ ОПОВIДАНЬ КРИЛАТИЙ ГОНЕЦЬ РОЗУМНИЙ ШПАК


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация