IЗ ЗБIРКИ ОПОВIДАНЬ КРИЛАТИЙ ГОНЕЦЬ ЄДИНИЙ ВАРТОВИЙ



Категории Юрiй Збанацький ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал З якогось часу фашистськi лiтаки майже щодня пролiтали якраз над нашим партизанським табором. Кожного ранку табуном, а найчастiше поодинцi на схiд пропливали величезнi транспортнi лiтаки. Увечерi повертались назад i летiли над нашим лi сом до зухвалостi низько. Партизани кiлька разiв вiдкривали по лiтаках вогонь, та лiтаки швидко зникали за деревами. Стрiльба не давала нiяких на слiдкiв. У таборi жили дiд Антип i його сiмнадцятирiчний онук Федько-кулеметник. Дiд Антип щоразу кидав лiтаковi вслiд: — Лiтаєш, щоб на тобi пiр'я облетiло. Федько мовчав, але частiше за всiх пускав лiтаковi вслiд довгу кулеметну чергу. Якось дiд i онук довго радилися, ходили чогось поза табором, дивилися на верхiвки дерев. А потiм дiд, що працював конюхом у загонi, поïхав на день у своє село. Село було майже цiлком спалене фашистами. На дiдовому дворищi лишився лише один осокiр, на якому кожного лiта жив чорнокрилий лелека. Дiд залiз на дерево, зруйнував старе гнiздо i забрав колесо, де було намощено лелечине гнiздо. Федько, видряпавшись на найвищу сосну поблизу вiд табору, влаштував те колесо на самому вершечку. Нижче на товстому гiллi зробив неширокий помiст. До колеса вiн прикрiпив ручний кулемет. Тепер кулемет, закрiплений на колесi, легко повертався в усi боки. Федько засiв на соснi. Та лiтаки в той день, мов навмисне, йшли стороною, далеченько вiд табору. Так було i другого дня. Третього дня Федько спустився на землю, щоб попоïсти, i саме в цей час лiтак пройшов над сосною так низько, що, здавалося, мало не зiрвав Федькового колеса. Ох, i шкрiб же чуприну партизан! Пiсля цього i ночував на помостi. Вже дiд подавав йому й суп на сосну по шворцi. I Федько свого дочекався. Якось на шостий чи сьомий день важкий ширококостий лiтак з'явився якраз над Федьковою сосною. Дуло кулемета швидко нацiлилося прямiсiнько йому в голову. Разiв зо три диркнув кулемет. Лiтак схитнувся, зачмихав димом, блиснуло пiд крилом рухливе полум'я. За мить лiтак зник з-перед очей, а ще за хвилину почувся важкий удар об землю i страхiтливий вибух. — Ура! — закричав Федько на своïй соснi i з радощiв мало не звалився на землю. Ще днiв з десять просидiв партизан у засiдцi, — та лiтаки бiльше не лiтали над нашим лiсом. Вiдбили ïм охоту. Згодом Федько покинув своє колесо. В загiн кожного дня приходили новi партизани. Табiр весь час зростав. Сосна з старим колесом на верхiвцi вже була не за табором, а майже посеред табору. Та на неï нiхто не звертав уваги. Якось навеснi, коли до нашого лiсу повернулись бажанi гостi — птахи, на Федьковiй соснi оселились лелеки. Лелеки мостили на колесi гнiздо. Партизани спостерiгали ïхню роботу i радiсно посмiхались. Особливо радiв дiд Антип. — Що не кажи, а лелека — розумний птах. До людей горнеться. Не в село спалене летить, а туди, де люди... Так-то... I дiд Антип походжав гордовито, хазяйським оком окидав увесь табiр. Вiн почував себе, мабуть, як удома. Минуло кiлька тижнiв. Лелека годинами простоював на гнiздi. Втягнувши одну ногу, вiн вартував коло своïх дiток. Одного ранку партизани залишили свiй табiр. Все було складено на вози, старшини ще раз перевiрили, чи нiчого не забуто в таборi. Вже майже збирались рушати, коли Федько раптом ударив себе долонею по лобi i прожогом кинувся на лелечину сосну. — Ти куди? — По колесо. Може, через новий табiр лiтаки лiтатимуть. — Я тобi дам колесо! — закричав на онука дiд. — Не чiпай лелек! Я тобi нових десятеро колiс, коли треба, здобуду... Федько повагався якусь мить i полiз назад. За пiвгодини завмер, збезлюднiв колись гомiнливий i рухливий табiр. Тiльки на високiй соснi залишився сторожувати лелека — єдиний вартовий.
IЗ ЗБIРКИ ОПОВIДАНЬ КРИЛАТИЙ ГОНЕЦЬ ЄДИНИЙ ВАРТОВИЙ